Невдовзі після приходу в Арсенал, Мікель Артета почав регулярно говорити про домінування. Фахівець настільки часто вживав це слово, що його прозвали «домінатором» незалежно від того, як грала його команда. Згодом «каноніри» справді почали грати з позиції сили з різними суперниками. Тренер «гарматників», здавалося б, нарешті досяг своєї мети. Проте минулого сезону та на початку нинішнього Артета несподівано відійшов від свого стилю. Точніше, почав його міняти.
У перших п’яти матчах нового сезону Прем’єр-ліги та проти Аталанти у Лізі чемпіонів Арсеналу довелося серйозно працювати для досягнення результатів. «Канонірам» довелося грати майже весь тайм проти Брайтона вдесятьох, щоб утримати нічию. Нещодавно була важка перемога з рахунком 1:0 у дербі північного Лондона проти Тоттенхема, побудована на оборонній грі. У такому ж стилі «гарматники» здобули одне очко на «Етіхаді».
У матчах проти Брайтона та Тоттенхема Арсенал провів довгі періоди без м’яча. Володіння «канонірів» становило лише 35,8% у грі проти «чайок» і 36,3% у дербі проти «шпор». Такі низькі показники «гарматників» пояснюються тим, що вони відбивалися у кожному з цих матчів, щоб заробити результат. У матчі проти Манчестер Сіті Арсенал показав непристойно низькі для себе показники – всього 5 ударів по воротах суперника з 22% володіння м’ячем. У «містян» було 33 удари та 78% володіння.
Мікель Артета. Фото: Getty Images
Все це було зовсім не в стилі Арсеналу, принаймні якщо говорити про сучасну команду «канонірів». Але, незважаючи на всі розмови про те, що Артета — учень Пепа Гвардіоли, а у грі його команди безперечно є схожість зі стилем іншого іспанця, в обороні «гарматників» є щось на кшталт Жозе Моурінью. У цій команді є характер, якого довго не вистачало. Це підтверджується хорошими показниками в обороні: «каноніри» пропустили всього 12 голів за весь 2024-й рік, що нижче, ніж у будь-якої іншої команди в п’яти провідних лігах Європи.
На виїзді «гарматники» не відставали в рахунку в жодному з останніх 11 матчів, поки не пропустили швидкий гол від Манчестер Сіті. Але те, як лондонці відбивалися, будучи у меншості усю другу половину матчу, достойне поваги. На гру з Брайтоном вплинуло вилучення Деклана Райса, але проти Тоттенхема Артета запропонував свій підхід минулих років проти великих команд – поступатися володінням м’ячем, віддавати пріоритет оборонній формі та грати на контратаках. Це дуже схоже на Моурінью, а не на Гвардіолу. І це стало помітним не лише на початку нинішньої кампанії.
Минулого сезону Прем’єр-ліги у Арсеналу було 38,5% володіння м’ячем проти Манчестер Сіті, 41,9% проти Ліверпуля, 45,7% проти Тоттенхема, 50,1% проти Челсі та 50,4% проти Манчестер Юнайтед. «Каноніри» не програли жодного з цих матчів. Такий підхід дає команді час на те, щоб зламати гру, придивитися, порушити відточені дії суперника при володінні м’ячем і, можливо, заощадити енергію в деяких ситуаціях. Але все це можливе лише при грамотній побудові захисту, а Артета зробив свою оборону однією з найкращих у Європі.
Останнім часом «гарматників» почали звинувачувати у затяжках часу та уповільненні гри. Така тенденція справді простежується. Наприклад, при кутових Арсеналу в середньому потрібно 44,6 секунди на те, щоб подати м’яч. Це найвищий показник у АПЛ. Але при цьому варто зважити на ефективність стандартних положень у «канонірів». «Гарматники» забили 24 голи зі стандартів за останні 2 сезони – найбільше в АПЛ. Мета команди, яка не поспішає при розіграші кутових, аутів, штрафних та іншого, — максимізувати свою атакуючу загрозу, а не витрачати час.
Однак матч Арсеналу проти Брайтона показує, що»каноніри» справді не бояться сповільнювати гру. Райс отримав червону картку на 49-й хвилині гри, коли «гарматники» вели з рахунком 1:0. Після цього моменту «чайки» завдали 19 ударів проти трьох у Арсеналу. «Каноніри» трималися щосили і використовували будь-яку нагоду, щоб збити темп суперника. Давід Райя зробив 10 ударів від воріт у тому матчі. У середньому він витрачав 48,4 секунди на кожен удар, тобто він зміг вичавити 484 секунди з ігрового часу лише своїми ударами від воріт. Це понад вісім хвилин.
Райя зробив те саме в грі проти Тоттенхема. На кожен удар від воріт йому в середньому потрібно було 38 секунд. Тільки в шести інших матчах цього сезону, включаючи самого Райю проти Брайтона, воротареві в середньому потрібно було більше часу на удар від воріт. У Арсеналу також було 13 аутів у грі проти «чайок». У середньому кожне введення м’яча тривало 26,6 секунди. Це четвертий за тривалістю середній показник серед усіх команд у будь-якій грі цього сезону. І що найцікавіше, «каноніри» вже давно так грають. Минулого сезону «гарматники» посіли шосте місце за найтривалішою середньою затримкою часу у Прем’єр-лізі (29,1 секунди).
Фото: Getty Images
Однак цей стиль управління грою має і зворотний бік. З жовтими картками Райї та Райсу (обидва проти Брайтона) і Саліба (проти Тоттенхема) Арсенал отримав більше попереджень за затягування часу, ніж будь-яка інша команда в АПЛ. Крім того, у багатьох випадках арбітри все одно компенсують цей час. У матчах проти Брайтона та Астон Вілли «каноніри» зіграли понад 100 хвилин. Тягти час – це не таке просте завдання. Насамперед потрібна максимальна концентрація в обороні на ті ж 100 хвилин.
Очевидно, що такий стиль гри має наслідки. Наскільки ефективним це буде, потрібно дивитися на дистанції. Поки що все вказує на те, що «гарматники» все роблять правильно. У такому стилі вони обіграли Тоттенхем, зуміли не програти Брайтону у меншості та майже перемогли Манчестер Сіті. На даний момент нагорода явно вартує ризику для Артети, який перетворив «канонірів» на найзавзятішу, найбільш вперту та успішну команду Арсеналу за останні роки. В атаці є відтінки Гвардіоли. Але у захисті це команда Моурінью. І це досить хороше поєднання.
Текст: meta.ua/sport
